5 клас


 Література – це вид мистецтва, який відображає життя за допомогою слів, або словесний вид мистецтва.

Художня література– один із видів мистецтва, що образновідтворює життя за допомогою слова, мови; за допомогою уяви,фантазії письменників створює нову реальність.

Національна літературалітература певного народу.
Всесвітня література сукупність усіх національних літератур.
Фольклор – усна народна творчість.
Прислів’я – це стислий влучний народний вислів повчальногозмісту, побудований як завершене судження.
Приказка – це образний вислів, який дає яскраву оцінку певному явищу; побудований як незакінчена думка, але містить натякна висновок.
Оригінал – текст з якого здійснюється переклад.
Переклад –  передача тексту засобами іншої мови.
Казка — один із жанрів фольклору, розповідний твір про вигадані, фантастичні події, які сприймаються й переживаються якреальні.
Народна казка – казка складена народом.
«Мандрівний сюжет» - це спільні, однакові історії, пригоди, якізустрічаються у фольклорі різних народів.
Літературна (авторська) казка – це казка, що є результатом творчості певного письменника.
Конфлікт— суперечність, зіткнення, що лежить в основі боротьби між персонажами і зумовлює розвиток подій у художньому творі.
Поема- великий віршований твір, в якому розповідається прожиття та подвиги героїв, дається оцінка їхнім учинкам.
Тема— це те, про що йдеться у художньому творі.
Ідея— це головна думка твору, те, що утверджує, схвалює абозасуджує автор.
Антитеза(протиставлення) – різке протиставлення якихось істотних ознак, подій, явищ, предметів.
Драматичний твір–це твір, призначений для постановки в театрі. Складається з діалогів та монологів.
Діалог— розмова двох осіб.
Монолог— велике за обсягом висловлювання однієї особи.
Репліка— це висловлювання кожного персонажа в діалозі.
Ремарка— зауваження автора щодо місця й часу дії, дій героїв,їхньої реакції.
Епітетце художнє означення.
Метафора (уподібнення) – перенесення ознак чи дії одного предмета на інший за подібністю.
Порівняння— зіставлення одного явища з іншими за спільною ознакою.
Персоніфікація (уособлення) — уподібнення неживих предметівчи явищ природи людським якостям. Це один із видів метафори.
Переспів – вірш написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування, наближений до перекладу, але відмінний від нього.
Хоку – жанр японської лірики, що складається з трьох рядківбез рими.
Афоризм— коротка, стисла, влучна й мудра думка у творі, якастала популярним і самостійним висловом.
Повість – середній за обсягом епічний твір,в якому розповідається про історію людського життя в усій йогорізноманітності, переплетенні з іншими людськими долями.
 
6 клас
 
Міф – в перекладі з грецької (mythos) означає слово, оповідання, переказ.

Міфи — цеперекази, щорозповідаютьпровиникненняявищприродитапредметівматеріальноїкультури, релігійнихобрядів, проствореннясвіту (космогонія) тапоходженнябогів (теогонія). Персонажі міфів — боги, напівбоги та видатні смертні — герої.

Міфологія - cлово міфологія утворене від грецьких слів mythos— розповідь та logos— слово, думка. Воно має два значення:
1) сукупність, система міфівякогось народу; 
2) наука, що вивчає міфи.
Байка – це коротке оповідання сатиричного і повчального характеру, у якому висміюються людські вади та недоліки суспільного життя.
Алегорія – це зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ.
Езопова мова – це іносказання, художня мова, насичена недомовками та натяками.
Оповідання – це епічний жанр, невеликий прозовий твір, сюжет якого будується на одному, інколи декількох епізодах з життя одного або кількох персонажів.
Фантастика— те, що не існує в дійсності, створене фантазією, уявою.
Композиція— побудова, розташування і взаємозв’язок всіх частин твору.
Пригодницька література— це твори, насичені цікавими подіями й несподіваними поворотами сюжету.
Роман – великий епічний твір, що зображує історію багатьох героїв протягом тривалого часу.
Новела – малий за обсягом епічний твір (як оповідання) з напруженим драматичним сюжетом і несподіваним кінцем.
Притча –це невеликий твір повчального характеру з чітко вираженою мораллю.

7 клас

Балада - (від прованс. ballar— танцювати) — жанр ліро-епічної поезіїфантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичнимсюжетом.

Фольклорна балада –ліро-епічний жанр англо-шотландської народної поезіїXIV—XVI століть на історичні (пізніше також казкові та побутові) теми.

Художня деталь— це один із засобів створення художнього образу, що допомагає уявити зображувану автором картину, предмет чи характер у його неповторній індивідуальності. Художня деталь може відтворювати риси зовнішності, одяг, навколишню обстановку, переживання.
Повість – середній за обсягом епічний твір,в якому розповідається про історію людського життя в усій йогорізноманітності, переплетенні з іншими людськими долями.
Історичний роман – побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії.
Сатира – різновид смішного; особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в осудливому осміянні негативного – суспільних явищ, людських вад.
Детектив— літературний жанр, який описує розкриття злочину або складної, заплутаної таємниці засобами логічного аналізу.
Новела – малий за обсягом епічний твір (як оповідання) з напруженим драматичним сюжетом і несподіваним кінцем.
Анафора – повтор окремого слова або групи слів на початку цілого ряду віршованих рядків, строф тощо.

8 клас
 
Мистецтво— це вид духовного освоєння дійсності людиною, що має на меті формування й розвиток її здатності творчо перетворювати довкілля і саму себе за законами краси.
Всесвітній літературний процес – називаютьісторичнеіснування, функціонуваннятапоступальнийрозвитоклітературипротягомякпевноїдоби, таківсієїісторіїнації, країни, регіону, всьогосвіту. Термін «літературознавчий процес» виник у 20–30-х рр. ХХ ст.

Антична література— це література греко-римського рабовласницького суспільства, яка мала найбільше значення для формуванняєвропейської культури.
Гомерівське питання – проблема походження «Іліади» та «Одіссеї» та їх авторства.
Епічна поема – оповідна поезія, народжена у давнину як форма зображення героїчних вчинків певного персонажа, важливих подій у життінароду.
Гекзаметр –це шестистопний дактиль.
Дактиль— це трискладова стопа з наголосом на 1-му складі.
Терцина –форма строфи з 3-х рядків п’ятистопного
ямба, в якій середній рядок римується з крайніми — першим і третім — унаступній строфі, завершуючись окремим рядком, римованим з другимрядком опередньої строфи.
Вічний образ – такийобраз, вякомузнадзвичайноюглибиноюузагальненнявідображеновічнірисилюдськоїприроди, щовизначаютьхарактерніпочуття, думки, пошуки, конфлікти, якіпостійноповторюютьсявісторіїлюдства.
Драма — цеодинізвидівдраматичнихжанрів, щозображуєскладнийісерйознийконфлікт, напруженуборотьбуміждійовимиособами.
Трагедія— драматичний жанр, в основу якого покладений дуже гострий та непримиренний суспільний конфлікт, який часто завершується смертю героя або героїв.
Комедія— драматичний жанр, що висміює негативні суспільні явища, людські вади.
Рубаї— чотиривірш філософського змісту, що містить певну думку, підкреслену в останньому рядку.
Сонет— ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопногоабо шестистопного ямба, двох чотиривіршів та двох тривіршів.
Роман— це великий за обсягом епічний твір, в якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.
 
9 клас

Бароко(італ. barocco — дивний, химерний) — напрям у мисте­цтві та літературі ХVІ–XVIII ст., якому належить важливе місце в розвитку європейської культури. (Термін багатозначний, походить від португальської назви laperrolabaroca — перлина (або мушля з перлиною) незвичайної форми.)
Філософська повість середній за обсягом епічний прозовий твір, що характеризується однолінійним сюжетом, головними ге­роями якого є не люди, а філософські ідеї; логіка розвитку подій у ньому зумовлена не логікою людських вчинків, а логікою філософської полеміки.
Романтизмтермін «романтизм» указує на зв’язок із Середніми віками, коли в літературі був популярним жанр рицарського роману. Го­ловні особливості цього жанру — фантастичність, зображення ви­сокого, ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих і злих чарівників, казкового пейзажу.
Байронічний герой людина романтична за характером. Характерні риси байронічного героя:
1)   гостре сприйняття недосконалості навколишнього світу;
2)   благородство душі;
3)   глибина і сила почуття;
4)   підкреслене почуття вищості, зневага до людей;
5)   самотність.

Цикл — група творів, об’єднаних автором за жанровим, ідейно-тематичним принципом або спільністю персонажів. Кожен твір, що входить до складу циклу, може існувати окремо, проте внаслідок такого вилучення втрачається цілісний художній зміст циклу.
Епос — зображення людського характеру в дії через участь у по­діях і взаєминах з людьми.
Роман — епічний твір великого обсягу, де життя звичайних людей розкривається на тлі історично або соціально вагомих подій чи обставин.
Гротеск – вид художньої образності, для якого характерними фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, спотворених форм, поєднання в одному предметі або явищі несумісних, контрастних якостей, що веде до абсурду.
Класицизм – художній напрям у європейській літературі та мистецтві, для якого характерні орієнтація античну літературу, культ розуму, гармонійність форм тощо.
Онєгінська строфа – строфічна форма, створена О.Пушкіним для написання роману у віршах «Євгеній Онєгін». Складається із чотирнадцяти рядків з перехресним, паралельним і кільцевим римуванням.
Роман у віршах – різновид змішаного жанру, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб’єктивністю, притаманною ліричним творам.
Соціально-психологічний роман – один із різновидів реалістичного роману, для якого характерне поєднання глибокого соціального та психологічного аналізів як героїв так і середовища в якому вони діють.
Реалізму широкому значенні — це художній стиль універ­сального характеру, який передбачає відтворення життя в йогооб’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу. У реалістичних творах події і характери зобра­жуються так, що стає зрозумілим: вони зумовлені певним комплексом причин і зв’язків. Інколи в такому значенні про реалізм говорять як про художній метод.
Морально-психологічний роман – різновид реалістичного роману, в якому головна увага зосереджена на розв’язані поставлених письменником моральних проблем, що вимагає глибокого психологічного аналізу.



Share/Save/Bookmark